Дорогі першокласники!
Шановні батьки!
Школа радісно чекає
Тож готуй букварика!
"РозУмійко" всіх вітає,
Хто стає школяриком!
Старайся вчитися сумлінно
І поводитись відмінно,
Щоб раділи мама й татко,
Що розумне в них дитятко!!!
«РозУмійко» радо вітає всіх, хто1-го Вересня вперше переступить поріг школи!
Успіхів, натхнення, терпіння вам, дорогі діти і батьки!
Але ж, після радісного свята, на жаль, настають будні.
І, якщо маленький школярик із задоволенням кожного ранку іде до школи, в школі легко справляється із завданнями, додому повертається не занадто стомлений, то ви все зробили вірно!
А якщо навпаки - бажання вчитися поступово зникає, приходить невдоволеність і роздратування? Ви починаєте шукати причину...
А причина зрозуміла. Адже з першого дня шкільного навчання дитина зустрічається з низкою складнощів. Вони пов’язані, по-перше, з необхідністю строго виконувати шкільний режим; по-друге, зі зміною взаємовідносин з дорослими (вчителями) і друзями по класу: замість вільних, нерегламентованих взаємостосунків, які характерні для дошкільного віку, потрібно звикати до інших, більш офіційних, нормативних відносин; нарешті, по-третє, характер самої навчальної діяльності різко відрізняється від дошкільної гри.
Не виключено, що ваш малюк, можливо, має певні складнощі психологічного характеру (страхи, замкнутість, агресивність, тривожність та ін.), які загострюються на фоні емоційної напруги школяра.
Тому головне завдання дорослих - допомогти учневі якомога швидше перебороти ці труднощі і поступово ввести його у нову сферу діяльності.
Якщо вам не зовсім вдається впоратися з цим, ми готові вам допомогти.
Пропонуємо:
Корекційну програму ігрових тренінгових занять (групові), які допоможуть першокласнику швидше адаптуватися в новому для нього середовищі - школі, стати врівноваженим, впевненим у собі, успішним.
Головні завдання психологічного тренінгу соціальної адаптації першокласників:
- Корекція ставлення до себе
- Корекція ставлення до інших
- Корекція ставлення до життя
- Діагностика індивідуально-психологічних особливостей вашого школяра
Основні методи: бесіда, рольова гра, елементи психогімнастики, корекційно-розвиваючі ігри, казкотерапія, піскова терапія, психологічний малюнок та ін.
Після проведення діагностики ми даємо рекомендації батькам щодо методів розвитку та виховання дитини, пропонуємо, якщо це необхідно, корекційні та розвиваючі програми, розроблені індивідуально для вашої дитини.
Ці програми можуть включати психологічні вправи, тренінги, індивідуальну психологічну роботу з використанням різноманітних психологічних технік: піскової терапії, казкотерапії, ігрової терапії, арт-терапії (незвичайне малювання), "стіни агресії"та ін.
Пропонований тренінг рекомендується для учнів 1-х класів, а також для дошкільнят в останній рік перед школою.
Кількісний склад групи 6-8 чоловік.
Заняття проводяться в другу половину дня 2 рази на тиждень.
Тривалість занять 90 хв.
Також виконуємо дом. завдання з дітками, допомагаємо у вирішенні учнівських проблем.
Якщо дитина йде в перший клас..
Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Яким воно буде? Чи буде воно успішним для вашої дитини? Адже нові обов'язки вимагають від дитини зібраності, витрачання духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо продумати розпорядок дня школяра до найдрібніших деталей.
У режимі дня багато залежить від індивідуальних особливостей дитини, умов життя, але основні рекомендації гігієністів, психологів і педагогів повинні бути виконані. Розглянемо приблизний робочий день першокласника.
Підйом.
Школяр має вставати о 7 годині ранку. Наступні 50 хвилин витрачаються на ранкову гімнастику, водні процедури, сніданок. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Сніданок дитині потрібен легкий, оскільки попереду о 10 годині 30 хв. на неї чекає другий гарячий сніданок у школі. Нехай вдома дитина вип'є чай, з'їсть печиво, фрукти.
Дорога до школи.
Батьки, якщо вони не супроводжують дитину, повинні показати їй найнебезпечніший шлях до школи, нагадувати про дотримання правил вуличного руху.
Заняття в школі тривають до 12.00. Тривалість уроку - 30 хвилин. Перерва між шкільними заняттями і домашніми має бути 3-3,5 години. Цей час витрачається на обід, післяобідній відпочинок, заняття за інтересами, прогулянку на свіжому повітрі. Для першокласників, для дітей зі слабким здоров'ям важливий денний сон протягом години.
Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок. Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин в день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою.
Виконання домашніх завдань.
Близько 16-ї години учень приступає до виконання домашніх завдань. Раціонально обладнаний робочий куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок, виховує почуття відповідальності. Світло на стіл має падати зліва. Меблі відповідають зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалась підлоги. Батьки мають слідкувати за правильною поставою при письмі та читанні. Голова - у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15"). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Відстань від очей до предметів, які розглядають, має становити 30-35 см.
Заняття тривають ЗО хвилин. Перерви між ними -5-10 хвилин.
Вечірній відпочинок.
Цей час використовується відповідно до особистих нахилів і інтересів дитини. Вона завжди має бути впевненою, що в неї знайдеться час для спілкування з батьками і друзями, для читання улюблених книжок, малювання, конструювання, заняття спортом, перегляду телепередач. Дивитися телепередачі слід не частіше трьох разів на тиждень, притому сумарна тривалість не повинна перевищувати 6-7 годин.
Вечеря має бути легкою і становити не більше 20 % денного раціону.
Перед сном дитина має скласти в ранець все, що необхідно до занять, підготувати одяг, взуття до наступного дня.
Сон.
Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчити дитину лягати спати і вставати завжди в один і той самий час; практикувати перед сном 20-30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі, спати при відчиненій кватирці.
Відхилення від режиму має бути розумним, індивідуальним для кожної дитини, але батьки завжди мають дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон, повноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпечення загального розвитку дитини тощо.
Про адаптацію до школи
З початком навчання в житті дитини відбувається дуже багато змін. Це і нові умови життя та діяльності, нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Усе підпорядковується навчанню, школі.
Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.
Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садочка адаптація до школи має різний перебіг.
Легше проходить період пристосування до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти.
Фізіологічна адаптація
Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна розділити на кілька етапів.
Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання:
- низький рівень і нестійкість працездатності;
- дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;
- низькі показники координації різних систем організму між собою;
- зміни функціонального стану центральної нервової системи;
- різке зниження навчальної активності;
- зниження працездатності;
- до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60 % дітей;
- скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон;
- розгальмованість рухова або млявість, утомлюваність;
- розлади шлунково-кишкового тракту;
- підвищення артеріального тиску.
Варіанти шкільної дезадаптації
1. Дезадаптація - як невстигання.
Причина - педагогічна занедбаність. Тут величезна провина дорослих, бо вони неуважні чи байдужі до того, як у дитини формуються навички і вміння.
2. Дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги.
Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли їх лають, змушують). Подібне виявляється в емоційних дітей, які відрізняються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдання, припускаються безлічі помилок, неуважні, загальмовані. Це є наслідок сімейного виховання - "вседозволеності", тобто діти прийшли до школи з дуже низьким рівнем вольової готовності.
3. Дезадаптація як невміння дітей увійти в темп шкільного життя. Учні, які соматично ослаблені, часто стомлюються, невитримані. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.
Першочерговим завданням батьків дитини – першокласника є створення психологічного комфорту, який забезпечить збереження здоров’я дитини та стане запорукою профілактики шкільної дезадаптації.
Рекомендації щодо забезпечення психологічного комфорту дитині 6—7 років у родині.
Психологічний комфорт — стан щиросердечного спокою, задоволення, благополуччя. Бажаний стан, що свідчить про переживання людиною задоволення, успішності, зручності, забезпеченості. Пов'язано з поняттям «здоров'я», що визначається як стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.
Здоров'я дитини пов'язане з великими коливаннями найважливіших показників її життєздатності, пристосувальними силами організму. Відхилення від норми позначаються насамперед на самопочутті дитини, її працездатності.
Охорона здоров'я дитини передбачає:
■ Зміцнення її захисно-пристосувальних механізмів.
■ Створення умов, що попереджають можливість контактів дитини з неблагополучними подразниками, або ж ослаблення дії шкідливих факторів.
■ До шкідливих факторів можна віднести:
- шумові подразники високої інтенсивності і частоти;
- скупченість дітей на невеликому просторі, їхня неможливість усамітнитися;
- одноманітність, монотонність, звична повторюваність подій, недостатність різноманітних вражень;
- тверда регламентація життєдіяльності в родині й у суспільній установі, надмірна опіка дорослого;
- емоційна нестійкість навколишніх дорослих, різкі перепади в їхньому настрої і вимогах;
- примус дитини до небажаної для неї діяльності;
- зловживання дорослими оцінними підходами в навчанні і вихованні дитини, порівнюванням її досягнень з досягненнями інших дітей;
- домінування в дорослому оточенні раціонального підходу до особистості дитини над її емоційною підтримкою і захистом;
- орієнтація системи утворення на клас, групу, а не на кожного її члена окремо;
- позбавлення права дитини на вибір.
Типові помилки батьків
■ Негативна оцінка діяльності дитини. Дитині не можна говорити: «Ти не вмієш будувати, малювати і т.п.». У цих випадках дитина не може зберегти спонукання до даного виду діяльності, втрачає впевненість у собі.
■ Не можна дозволяти, щоб негативна оцінка діяльності дитини поширювалася на її особистість. Це блокує розвиток дитини і формує комплекс неповноцінності. Невротичний розвиток дитини починається з переживання низької самооцінки, викликаної ставленням дорослих. Тому, можна зауважити дитині: ,,Твоя поведінка нерозумна, твій вчинок необдуманий…», але ні в якому разі не ,,Ти нерозумний, неврівноважений, поганий та ін.».
■ Дуже важлива інтонація, емоційне забарвлення висловлення, звернення до дитини. Діти реагують не тільки на зміст висловлення дорослого, але і на його емоційне забарвлення.
■ Неприпустимо порівнювати дитину (її справи і вчинки) з кимсь іншим, її не можна нікому протиставляти. Такі порівняння є, з одного боку, психо-
травмуючими, а з іншого боку — вони формують негативізм, егоїзм і заздрість.
Дорослі (батьки і вихователі) повинні створити таку систему взаємин з дитиною, у якій вона буде сприймати себе тільки сприятливо (як норму). Лише в цьому випадку дитина зможе нормально реагувати на чужі успіхи без зниження самооцінки,
■ Головна функція дорослих полягає в тім, щоб здатність соціальної адаптації дитини виходила з її можливостей. Ми —дорослі, повинні навчитися регулювати ступінь психологічного навантаження на дитину, що не повинна перевищувати її можливостей.
■ У ставленні до дитини неприпустимий різкий перехід від тільки позитивних оцінок до різко негативних, від наказового тону до ласкавого задобрювання.
Рекомендації батькам щодо головних принципів виховання дитини - першокласника
■ Дитина повинна знати, що саме вимагають від неї батьки, що в її поведінці задовольняє їх, а що — ні. Усі свої претензії батьки мають аргументувати . Не можна карати дитину за те, чого вона не знала, відповідальність за скоєне має грунтуватися на його розумінні.
■ Перш ніж щось вимагати від дитини, треба впевнитися, що вона здатна на це.
■ Не можна карати за поведінку, коли немає навмисного супротиву—слід розрізняти дитячу безпорадність і лиху непокору. Безпорадність спричинюється забудькуватістю, помилками і випадковостями. Лиха непокора — то вже обміркований акт, відмова визнавати батьківську владу. Вона виявляється лише тоді, коли дитина знає, що хочуть від неї батьки, проте чинить навпаки.
■ Щоразу, після владнання конфлікту, треба пригорнути і приголубити дитину, показати їй свою любов.
■ У стосунках з дітьми слід керуватися любов'ю до них.
■ Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями, які порушують її права як члена сім'ї й суспільства та засвідчують власне безсилля батьків.
Дотримуйтесь наступних порад:
1. Плануйте заняття таким чином, щоб діти могли досягти успіху.
2. Розділяйте заняття на невеликі етапи, щоб полегшити виконання завдання.
3. Хваліть дітей за успіхи.
4. Намагайтеся позитивно ставитися до невдач дітей.
5. Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів.
6. Не розповідайте про проблеми дитини в її присутності.
7. Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси.
8. Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дітей розгубленості.
9. Будьте постійними у своїх вимогах до дітей.
10. Доручайте дітям відповідати за які-небудь ділянки діяльності.
11. Робіть усе можливе, щоб кожна дитина була щаслива.
12. Надавайте їй можливість продемонструвати свої досягнення.
Рекомендації щодо виконання домашніх завдань з першокласниками.
1. Виховуйте звичку готуватися систематично.
2. Починати виконувати завдання можна через 2 – 3 години після шкільних занять. Оптимальний час - з 15.00 до 17.00.
3. Привчайте дитину сідати до роботи без нагадувань.
4. Навчіть дитину користуватися годинником. Покажіть, як за годинником робити перерви ( 10-15 хв.) для активного відпочинку і знову сідати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від того, можете ви їй приділити увагу чи ні.
5. Навчіть дитину спочатку складати орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потім самостійно приступати до роботи.
6. Навчайте виділяти головне й другорядне, вміти зосередитися на головному.
7. Не забувайте нагадувати учневі повторити правила, які вивчали на уроках.
8. Виховуйте в дитини самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростіший спосіб - порівняння сьогоднішнього рівня виконання з учорашнім. Акцентуйте увагу навіть на незначних перемогах, щоб дитина помічала їх і намагалася домагатися більших результатів.
9. Не порівнюйте результати навчання своєї дитини з результатами інших дітей, а тільки з її власними!
10. Не забувайте відзначити старанність дитини. Не створюйте "хронічний дефіцит похвал" через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевірте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал. У 1 семестрі краще це робити щовечора, а в II - контроль можна зменшити до двох-трьох разів на тиждень.
12. Перевіряти - не означає "робити замість": ніколи не підказуйте дитині готових рішень.
Р. S. Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися.
Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.
Дитина підготовлена до навчання в школі, якщо вона володіє такими навичками:
У пізнавально-інтелектуальній сфері:
- самостійно і повною мірою володіє знаннями про себе і членів своєї родини, знає назву свого міста (села), держави;
- невимушено спілкується з однолітками;
- самостійно стежить за своїм зовнішнім виглядом, за порядком у власних речах та іграшках;
- здійснює самоконтроль і самооцінку власних вчинків;
- виявляє пізнавальний інтерес до явищ природи, суспільних подій;
- розуміє навчальні завдання, визначає способи їх виконання;
- може обирати самостійно тему для розповіді, уважно слухає й запам'ятовує сприйняте на слух; розрізняє жанри літературних творів;
- знайома з буквами, читає окремі склади, слова, має розвинену мову;
- у її активному словнику 4-5 тисяч слів;
- виявляє бажання отримувати математичну інформацію;
- читає цифри, здійснює елементарні розрахунки;
- розрізняє геометричні форми і геометричні фігури;
- групує та класифікує предмети за певними ознаками: кольором, величиною, формою тощо.
У сфері фізичного розвитку:
- вільно володіє базовими основними рухами: ходьба, біг, стрибки, кидання та метання тощо; вправами з рівноваги;
- виявляє фізичні якості в процесі рухової діяльності: гнучкість, спритність, швидкість, силу, витривалість, влучність;
- охоче і вправно виконує рухові дії, пов'язані з різними видами діяльності (праця, самообслуговування, зображувальна діяльність, гігієнічні процедури);
- володіє технікою спортивних вправ, вміє кататися на велосипеді, санчатах, самокаті, ковзанах, лижах та вміє плавати; знає правила ігор і дотримується їх, знає певні тактичні прийоми спортивних ігор (волейболу, баскетболу, футболу, хокею, городків, бадмінтону);
- виявляє достатню координацію рухів, орієнтується в просторі, зберігає рівновагу в статичному положенні, у процесі переміщень і під час виконання рухових дій;
- вільно адаптується до умов зовнішнього середовища, вміє доцільно застосовувати власний руховий досвід відповідно до природних умов та наявного фізкультурного обладнання, предметів побуту;
- виявляє наполегливість у досягненні певних результатів, прагне удосконалювати власні рухові можливості;
- усвідомлює важливість загартовування, правильного харчування, виконання фізичних вправ, дотримання гігієнічних норм, правил безпечної поведінки;
- охоче взаємодіє з однолітками, організовує спільні рухові дії, ігри; виявляє толерантність, повагу, здатна надати допомогу товаришу, радіти досягненням однолітків та власним.
У ставленні до рідної природи:
- має стійкий пізнавальний інтерес до явищ природи, виявляє позитивне емоційне ставлення до природи рідного краю;
- має уявлення про основні об'єкти природи (сонце, повітря, воду, грунт) їх властивості, значення для людей;
- вміє орієнтуватися у рослинному і тваринному світах найближчого природного оточення;
- розуміє взаємозв'язок між об'єктами природи, встановлює залежність між сезонними та природними явищами: може розказати не лише про те, чому відбувається зміна пір року, звідки пішли назви місяців, чому на землю падає дощ або сніг, а й пояснити причину таких цікавих явищ, як веселка, туман, віхола, град;
- усвідомлює необхідність дбайливого ставлення до природи, адже знає, що і таємничий Космос, і билинка в полі, і вона сама є частини одного цілісного світу Природи;
- володіє навичками вирощування та догляду за рослинами і тваринами; виконує посильні трудові доручення (поливає квіти, доглядає домашніх тварин тощо);
- дотримується правил екологічно безпечної поведінки;
- дбає про збереження свого здоров'я та оточуючих людей.
У художньо-творчій сфері:
- уміє емоційно відгукуватись на прояви естетичного в житті та мистецтві, висловлювати власні думки та почуття про красиве у всьому довкола неї;
- розуміє засоби художньої виразності різних видів образотворчого мистецтва;
- володіє елементарними знаннями про основні види і жанри образотворчого мистецтва, їх спільні та відмінні риси;
- вміє давати естетичну оцінку творам мистецтва;
- вміє самостійно створювати художні образи засобами виразності різних видів образотворчої діяльності (малювання, ліплення, конструювання);
- володіє різноманітними технічними прийомами роботи з різними матеріалами за допомогою різних способів (за уявою, зразком, по пам'яті);
- проявляє ініціативну творчість, самостійність у художній діяльності, прагне до оригінальних рішень.
Успіхів Вам, шановні батьки і діти!
Цікавої і веселої подорожі в країну Знань!
назад
| 
